Шлю́бний догові́р (контра́кт) — угода осіб, що одружуються, або подружньої пари, що визначає їхні майнові права та обов'язки у шлюбі і/або у разі його розірвання.
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
шлюбний — шлюбна виправа: придане (одяг, білизна) [III] шлюбний вельон: прикраса для дівчат з тонкої білої тканини на голову під час вінчання [III] … Толковый украинский словарь
шлюбний — [шл у/бнией] м. (на) ному/ н ім, мн. н і … Орфоепічний словник української мови
шлюбний — прикметник … Орфографічний словник української мови
шлюбний вінець — див. вінець … Словник церковно-обрядової термінології
малженский стан — шлюбний, подружній стан, одруження, подружнє життя … Зведений словник застарілих та маловживаних слів
вінчати — а/ю, а/єш, недок., перех. 1) поет. Прикрашати що небудь вінком і т. ін. 2) Відзначати когось лавровим вінком, нагородою і т. ін. за певні досягнення, перемогу. 3) перен. Завершувати, закінчувати що небудь. 4) Виконувати шлюбний церковний обряд.… … Український тлумачний словник
гіменей — я, ч., міф. У давньогрецькій міфології – бог шлюбу. •• У/зи Гімене/я уроч. шлюбний союз … Український тлумачний словник
левірат — у, ч. Шлюбний звичай, за яким удова могла одружитися вдруге лише з братом свого покійного чоловіка. Існував у багатьох народів на стадії патріархально родового ладу … Український тлумачний словник
матримоніальний — а, е, книжн. Пов язаний з одруженням, подружнім життям; шлюбний. Матримоніальне оголошення … Український тлумачний словник
махр — а, ч. У мусульманському праві – шлюбний викуп, що його сплачує чоловік … Український тлумачний словник
